Про оприлюднення інформації щодо оформлення підтверджуючих документів для призначення матеріального забезпечення застрахованим особам



ВИКОНАВЧА ДИРЕКЦІЯ ФОНДУ СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ З ТИМЧАСОВОЇ ВТРАТИ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ

 

Лист

від 20 липня 2016 р. № 2.4-46-1257

 

Про оприлюднення інформації

щодо оформлення підтверджуючих документів для призначення матеріального забезпечення застрахованим особам

 

     Відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 р. 1105 (далі — Закон) право на матеріальне забезпечення за страхуванням у звязку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України.

     Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законом.

     Згідно із положеннями статті 30 Закону матеріальне забезпечення за страхуванням у звязку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), призначається та надається за основним місцем роботи.

     Рішення про призначення матеріального забезпечення приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації.

     Підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності (ст.аття 31 Закону).

     Значення документального оформлення господарських операцій первинними документами наведено в статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 р. 996 (далі Закон 996). При цьому Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Мінфіну від 24.05.95 N 88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» від 24 травня 1995 р. № 88 (далі — Положенням 88), визначений порядок створення первинних документів, записів у регістрах бухгалтерського обліку й зберігання документів, регістрів і звітів.

     Так, Положенням 88 передбачено, що первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обовязкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складено документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному вираженні), посади та прізвища осіб, відповідальних за дозвіл на здійснення господарської операції, за її проведення та складання первинного документа.

     Документ має бути підписаний особисто посадовою особою, а підпис може бути скріплений печаткою підприємства.

     Первинні документи складаються на бланках типових та спеціалізованих форм, затверджених в установленому порядку.

     Також Положенням 88 забороняється ухвалювати до виконання документи на господарські операції, які суперечать законодавчим і нормативним актам, установленому порядку обліку коштів і матеріальних цінностей, завдають шкоди власникам (п. 2.16 Положення 88).

     Отже, при під час оформленнія первинних бухгалтерських документів необхідно використовувати бланки типових форм, затверджених Держкомстатом України, або бланки спеціалізованих форм, затверджених відповідними міністерствами й відомствами, виготовлені самостійно, із вказівкою обов'язкових реквізитів типових або спеціалізованих форм.

     Оскільки чинні законодавчі і та нормативні акти із загальнообовязкового державного соціального страхування не містять додаткових норм з питання щодо автоматизованого розрахунку середньої заробітної плати для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги по вагітності та пологах підприємством, установою, організацією, а бланк діючого листка непрацездатності не відповідає нормам чинного законодавства, то вважаємо, що в цьому випадку не буде порушенням законодавства, якщо розділ листка непрацездатності «Довідка про заробітну плату» не заповнювати, а до листка непрацездатності додавати розрахунок середньої заробітної плати за 12 місяців, засвідчений підписом керівника і головного бухгалтера та печаткою підприємства.

     Додатково повідомляємо, що Фонд листом від 12 серпня 2015 р. 2.4-15-1310 звернувся до Міністерства охорони здоровя України з приводу внесення змін і доповнень до бланку листка непрацездатності у звязку із зміною законодавства із загальнообовязкового державного соціального страхування.

 

Надання матеріального забезпечення фізичній особі — підприємцю за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у в разі одночасної роботи такої особи за трудовим договором

 

     У звязку із прийняттям Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24 грудня 2015 р. 909, яким внесено зміни до Закону 2464, з 1 січня 2016 р. розмір єдиного внеску для усіх категорій платників єдиного внеску (крім пільгових категорій) визначено в єдиному розмірі 22 % бази нарахування єдиного внеску.

     Крім того, з переліку платників, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску, вилучені такі особи, як фізичні особи — підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме: наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності; громадяни України, які працюють за межами України (абзаци 2 та 4 частини першої ст. 10 Закону   2464).

     Частиною першою та третьою статті 19 Закону 1105 визначено, що право на матеріальне забезпечення за страхуванням у звязку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законом.

     Особи, які забезпечують себе роботою самостійно (займаються підприємницькою, адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, повязаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, в тому числі члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), мають право на матеріальне забезпечення відповідно до цього Закону за умови сплати страхових внесків до Фонду згідно із законом.

     Відповідно до статті 30 Закону 1105 матеріальне забезпечення за страхуванням у звязку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), призначається та надається за основним місцем роботи (крім допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомоги по вагітності та пологах, які надаються за основним місцем роботи та за сумісництвом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України).

     Слід зазначити, що статтею 21 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) визначено поняття трудового договору між працівником і власником підприємства, а також надано право працівнику додатково укладати трудовий договір на цьому ж або іншому підприємстві. Робота за наймом на цьому ж або іншому підприємстві відноситься до категорії - робота за сумісництвом, яка відповідно до статті 102 1 КЗпП України оплачується за фактично відпрацьований час. При роботі за сумісництвом з працівником укладається трудовий договір.

     Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво — це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється субєктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Виходячи з цього, субєкт господарювання (підприємець) не перебуває ні з ким у трудових відносинах, що, в свою чергу, не може вважатися роботою за сумісництвом за наявності основної оплачуваної роботи на умовах трудового договору.

     Враховуючи вищевикладене, нормами Закону 1105 не передбачено надання фізичній особі підприємцю, яка перебуває у трудових відносинах, матеріального забезпечення як фізичній особі підприємцю.

     Отже, фізичним особам підприємцям, які одночасно працюють у роботодавців на умовах трудового договору (контракту), допомога по тимчасовій непрацездатності, допомога по вагітності та пологах надається лише за основним місцем роботи та за сумісництвом.