Про умови праці тимчасових робітників і службовців



ПРЕЗИДІЯ ВЕРХОВНОЇ РАДИ СРСР

 

Указ

від 24 вересня 1974 р.№ 311-IX 

 

Про умови праці тимчасових робітників і службовців

 

Із змінами і доповненнями, внесеними

 Указом Президії Верховної Ради СРСР

 від 26 січня 1983 р. № 8723-X

 

     У зв’язку з Основами законодавства Союзу РСР і союзних республік про працю Президія Верховної Ради СРСР постановляє:

     1. Тимчасовими робітниками і службовцями вважаються робітники і службовці, прийняті на роботу на строк до двох місяців, а для заміщення тимчасово відсутніх працівників, за якими зберігається їх місце роботи (посада), — до чотирьох місяців.

     2. На тимчасових робітників і службовців поширюється дія законодавства Союзу РСР і союзних республік про працю з винятками, встановленими цим Указом.

     3. Осіб, яких приймають на роботу тимчасовими робітниками і службовцями, має бути попереджено про це при укладенні трудового договору. В наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу зазначається, що даний працівник приймається на тимчасову роботу, або зазначається строк його роботи.

     4. При прийманні на роботу тимчасовими робітниками і службовцями випробування з метою перевірки відповідності робітника або службовця доручуваній йому роботі не встановлюється.

     5. Тимчасові робітники і службовці мають право розірвати трудовий договір, попередивши про це адміністрацію письмово за три дні.

     6. Трудовий договір з тимчасовими робітниками і службовцями може бути розірвано з ініціативи адміністрації на підставах, передбачених законодавством Союзу РСР і союзних республік про працю (крім підстав, передбачених у пункті 5 статті 17 Основ законодавства Союзу РСР і союзних республік про працю), а також у випадках:

     а) припинення роботи на підприємстві, в установі, організації на строк більше одного тижня з причин виробничого характеру, а також скорочення роботи в них;

     б) нез’явлення на роботу протягом більше двох тижнів підряд внаслідок тимчасової непрацездатності.

     В разі втрати працездатності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, а також коли законодавством Союзу РСР встановлено триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні, за тимчасовими робітниками і службовцями місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності, але не більш як до закінчення строку роботи за договором;

     в) невиконання робітником або службовцем без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором чи правилами внутрішнього трудового розпорядку.

     7. Тимчасовим робітникам і службовцям вихідна допомога виплачується у випадках, передбачених статтею 19 Основ законодавства Союзу РСР і союзних республік про працю, а також у разі розірвання трудового договору на підставах, передбачених у пункті «а» статті 6 цього Указу.

     Вихідна допомога тимчасовим робітникам і службовцям виплачується в розмірі триденного середнього заробітку, а в разі призову або вступу на військову службу — в розмірі двотижневого середнього заробітку.

     8. Тимчасовому робітникові або службовцеві, незаконно звільненому з роботи, виплачується за рішенням чи постановою органу по розгляду трудових спорів середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення до поновлення на роботі чи закінчення строку роботи за договором, але не більш як за три місяці.

     У таких же межах виплачується середній заробіток за час вимушеного прогулу чи різниця в заробітній платі за час виконання нижчеоплачуваної роботи робітникові або службовцеві, незаконно переведеному на іншу роботу.

     9. Тимчасових робітників і службовців, які уклали трудовий договір на строк не більше шести днів, може бути в межах цього строку залучено до роботи у вихідні дні без дозволу профспілкового комітету підприємства, установи, організації, а також до роботи в святкові дні. За роботу в ці дні інші дні відпочинку не надаються, а оплата праці провадиться в одинарному розмірі.

     10. Тимчасові робітники і службовці правом на відпустку або на заміну її грошовою компенсацією не користуються.

     Забезпечення зазначених робітників і службовців допомогою у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю встановлюється в порядку, який визначається Радою Міністрів СРСР.

     11. Трудовий договір з тимчасовими робітниками і службовцями вважається продовженим на невизначений строк і на них не поширюється дія цього Указу в таких випадках:

     а) коли тимчасовий робітник або службовець пропрацював відповідно зверх строків, зазначених у статті 1 цього Указу, і ні одна з сторін не зажадала припинення трудових відносин;

     б) коли звільненого тимчасового робітника або службовця знову прийнято на роботу на те саме підприємство, в установу, організацію після перерви, яка не перевищує одного тижня, якщо при цьому строк його роботи до і після перерви загалом відповідно перевищує два або чотири місяці.

     В зазначених випадках робітники або службовці не вважаються тимчасовими з дня першого укладення трудового договору.

     12. Визнати такою, що втратила чинність, Постанову ЦВК і РНК СРСР від 14 січня 1927 р. «Про умови праці тимчасових робітників і службовців» (33 СРСР, 1927 р., № 9, ст. 80) із змінами (33 СРСР, 1927 р., № 25, ст. 272; 1929 р., № 23, ст. 196; 1930 р., № 23, ст. 252, пункт 6 розділу III).

 

     Голова
     Президії Верховної Ради СРСР                                                                                 М. ПІДГОРНИЙ

     Секретар
     Президії Верховної Ради СРСР                                                                                  М. ГЕОРГАДЗЕ